На Чернігівщині святі джерела здебільшого стоять над річками — Сновом, Удаєм, Десною — або в ярах біля старих церков. Біля багатьох у радянські роки знищили каплиці й засипали криниці, а відновили їх у 1990–2010-х самі парафіяни. Дві криниці області, в Старому Бикові й біля Пісків, мають офіційну назву «Свята криниця» — так вони записані як гідрологічні пам'ятки природи з 1999 року.
Побиванка біля Свидовця
Найвідоміше святе джерело області б'є в урочищі Побиванка біля Свидовця Бобровицької громади, за 16 км від Бобровиці, біля витоків річки Супій. Назву урочищу дала битва 1659 року біля болота Криниця між прихильниками й противниками гетьмана Івана Виговського; тоді під Свидовцем загинув Юрій Немирич, автор проєкту Гадяцького договору. Переможці, за переказом, поставили тут каплицю святителя Миколая, бо приписували перемогу йому, і ще в другій половині XIX століття вона стояла біля витоків Супою серед могил.
Церковна легенда розповідає, що косарі знайшли в полі ікону великомучениці Параскеви П'ятниці й віднесли до церкви, але ікона кілька разів поверталася на те саме місце. Коли її вкотре несли до храму, з-під землі забило джерело. У радянські роки джерело засипали, а капличку зруйнували. 2002 року, коли в свидовецькій церкві Різдва Богородиці відновилися служби, парафіяни знайшли джерело знову — за переказом, місце показав «вогненний стовп» у полі. Над ним облаштували колодязь і звели каплицю. Щороку в десяту п'ятницю після Пасхи від церкви до Побиванки йде хресний хід, а біля джерела служать водосвятний молебень; паломники приїжджають і автобусами з Києва.
Свята криниця в Седневі
У Седневі джерело б'є з-під високої кручі над Сновом. Місцеві кажуть, що під горою течуть три струмки, які перед виходом зливаються в одне джерело, а криничку викопав побожний чоловік, якого називають Святим Грицем, або Грицем Золотюсеньким. Над виходом води стоїть бетонне кільце-колодязь із забетонованим дном, щоб вода не замулювалася; із нього вода струмком стікає до Снову. Над колодязем поставили металевий навіс, на схилі — каплицю з іконами, вниз ведуть дерев'яні сходи. У Седневі вода виходить із землі в багатьох місцях, і саме ці джерела живлять Снов. Неподалік — дерев'яна Георгіївська церква на городищі.
Покровська криниця в Новгороді-Сіверському
У нижній частині Новгорода-Сіверського, у провулку Криничному, б'є Покровська криниця. За розповідями місцевих, колись вода тут била сильним струменем, і джерело називали «фонтаном». Воду вважають цілющою. 2013 року над джерелом поставили дерев'яний павільйон із хрестом і облаштували купальню. Від криниці недалеко до Спасо-Преображенського монастиря.
Рихли: джерело на місці розстрілу ченців
Рихлівський Миколаївський монастир біля Рихлів Коропської громади заснував 1666 року чернігівський полковник Василь Многогрішний на місці, де 1620-го, за переказом, з'явилася ікона святого Миколая. 16 грудня 1922 року монастир закрили, а 18 грудня кількох ченців розстріляли за те, що вони збиралися святкувати храмове свято святого Миколая. Їх поховали там, де розстріляли, і долину відтоді називають Поповською. Через два роки, за місцевим переказом, тут з'явилося джерело, яке вважають цілющим. У травні 2018 року на місці розстрілу освятили каплицю й криницю. Обитель знову діє як монастир з 2006 року.
Полонки: джерело біля барокової церкви
У Полонках Прилуцького району джерело Божої Матері та Архангела Михаїла б'є в глибині яру поруч зі Свято-Михайлівською церквою. Над ним звели каплицю, щоб вода не засмічувалася, а поруч облаштували колодязь і невелику купальню; сюди приходять і взимку. Сама церква — пам'ятка українського бароко 1720-х або 1777–1779 років, збудована коштом сина місцевого священника Олександра Шила. 1929 року її закрили й перетворили на лазню, потім на зерносклад; служби відновилися за німецької окупації і відтоді не припинялися. У храмі зберігається частка мощей святителя Димитрія Ростовського.
Густинський монастир
На території Густинського Свято-Троїцького монастиря, на острові у вигині Удаю під Прилуками, облаштоване цілюще джерело під мурованою альтанкою з банею. Монастир заснували близько 1600 року; у радянські роки тут був психоневрологічний диспансер, а 1993 року обитель відродилася як жіноча.
Криниця на місці зниклого монастиря
На лісовій дорозі між Васильовою Гутою і Тужаром Чернігівського району, біля столітнього дуба, є криниця з дерев'яним хрестом. За легендою, в середині XVII століття сюди вигнали з села жінку, хвору на коросту; вона жила під дубом, умивалася водою з джерела й одужала, а потім заснувала тут жіночий монастир. Від монастиря не лишилося нічого, крім пам'яті. 2016 року місцеві очистили криницю, поставили бетонні кільця й лавку, а на Казанську її освятили.
Ладан: криниця Ладинського монастиря
У Ладані Прилуцького району, на високому березі Ладинки, стояв Ладинський Покровський монастир, заснований на початку XVII століття на землях Вишневецьких; 1619 року він став жіночим, 1786-го його закрили, а 1817-го відновили. Обитель славилася чудотворною Ладинською іконою Богородиці й цілющою водою з давньої монастирської кринички. Тепер над джерелом у сосновому лісі стоїть біла каплиця з банею, і щороку 11 серпня, на свято Ладинської ікони, від собору до неї йде хресний хід, а біля джерела служать водосвятний молебень.
Домниця: криниця біля брами монастиря
У лісі за 7 км від Березни, біля брами колишнього Домницького Різдва Богородиці монастиря, є криниця, воду з якої вважають цілющою. Монастир пов'язаний з легендою про сліпу дівчину Домну, яка 1680 року прозріла біля сосни, де явилася ікона Богородиці; 1699-го обитель отримала універсал Мазепи, а в 1800–1806 роках коштом Безбородьків тут звели собор. 1925 року монастир закрили, згодом тут були комуна, тубдиспансер і колонія. Щороку на десяту п'ятницю після Пасхи, у день Домницької ікони, після літургії з іконою йдуть хресним ходом до джерела, а на початку червня сюди їдуть паломники; самого селища Домниця вже майже немає, а криниця лишилася.
Джерело Параскеви біля Любечанинова
В урочищі Криниця біля Любечанинова Остерської громади, на лівому березі Остра, б'є джерело святої Параскеви П'ятниці. Легенда розповідає, що чернець, який ішов з Києва до Чернігова, зупинився напитися зі струмка, і з-за пояса в нього випала ікона Параскеви — вода засвітилася. Згодом тут виник невеликий скит, де жили черниці. Воду вважають найцілющішою на десяту п'ятницю після Великодня. Колись за джерелом доглядали пацієнти диспансеру з сусіднього Поліського, а після його закриття джерело занедбане.
Ушівська криниця
За кілометр на схід від Ушівки Новгород-Сіверського району, на березі Лоски, кілька потужних джерел утворюють озерце, з'єднане з річкою; з 1964 року це гідрологічна пам'ятка природи. За переказом, за кріпацтва в озерці втопилася корова пана Савицького, і він звелів засипати джерело, але воно знову пробилося обабіч шляху. Узимку 2021–2022 років місце розчистили, оновили поміст, поставили ікони Богородиці й невелику каплицю, і на Водохреще 2022 року тут уперше освячували воду й занурювалися. Вода має 6–8 °C і не замерзає.
Криниці чудотворних ікон
Мохнатин Новобілоуської громади: за переказом, записаним у «Чернігівських єпархіальних відомостях» 1893 року, ікону Богородиці повернули до сусідньої Редьківки, а коли мохнатинці після свята пішли зі священником до криниці на церковному подвір'ї й відкрили кришку колодязя, то побачили «на цебрі» той самий образ — і ікона лишилася в селі. Рукопис фіксує 635 чудес від неї між 1691 і 1781 роками; колись щопершої неділі місяця й у десяту неділю після Пасхи від Покровської церкви до криниці йшов хресний хід на водосвяття.
Ріпки: шанована з середини XVII століття Ріпницька ікона Богородиці спершу стояла в каплиці з колодязем біля містечка, але 1740 року Синод звелів «часовню скасувати, місце спустошити, колодязь засипати», а ікону перенесли до Чернігова.
Ще кілька святих криниць
Бобровиця: на Преполовіння від храму Архістратига Михаїла йде традиційний хресний хід до джерела на березі Бистриці. У Красилівці на Козелеччині 2025 року на території Покровської церкви освятили каплицю святого Миколая з криницею, а в Сновську біля Миколаївського храму щороку на свято ікони «Всецариця» освячують воду цілющого джерела.
Нові Яриловичі біля траси Чернігів — Гомель: за легендою, на місці джерела стояв великий храм, який провалився під землю. Влітку вода прохолодна, а взимку не замерзає. До 1930-х біля джерела стояв хрест і місце вважали святим; потім його зруйнували, а в 1990-х джерело розчистили й поставили капличку.
Липів Ріг Ніжинського району: за 3 км від села стоїть каплиця святої мучениці Параскеви над джерелом. На день Параскеви П'ятниці, 8 липня, від Георгіївської церкви до неї йде хресний хід, і воду в джерелі освячують.
Осовець Бобровицької громади: криницю, за переказом, знайшла хвора жінка із сусідніх Вороньків, якій уві сні порадили шукати джерело біля Осовця. У радянські роки поруч збудували курник і ставок для череди, і криницю мало не затоптали. Згодом чоловіки почистили її й поставили бетонні кільця, а художник Василь Горбик, уродженець села, спроєктував споруду над криницею і власноруч виготовив маленький купол. Воду освячують на Маковія.
Нова Басань: за переказом, тут прозріла незряча дівчинка, вмившись водою до сходу сонця. На місці джерела облаштували криницю, де щороку освячують воду.
Старий Биків і Піски: обидві «Святі криниці» з 14 травня 1999 року — гідрологічні пам'ятки природи площею 0,1 га. Криниця на узліссі на південь від Пісків пов'язана з Павлом Тичиною, який народився в цьому селі.
Усі відомі джерела й криниці Чернігівщини, серед них і природні — Узруївські джерела, Ковпинська криниця, — позначені на карті джерел Полісся. Найвідоміші святі джерела краю — у статті «Святі джерела Полісся».
Святі джерела інших областей Полісся: Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Сумщини.
