Народичі — селище в Коростенському районі Житомирської області, адміністративний центр Народицької громади. Воно розташоване на річці Уж, серед лісів та поліських просторів, неподалік від природного заповідника «Древлянський».
Сьогодні Народичі мають зовсім інший вигляд, ніж до Чорнобильської катастрофи. Після аварії 1986 року значна частина території району зазнала радіоактивного забруднення, а населення багатьох сіл переселили. Частина колишніх населених пунктів зникла, а навколишні ліси поступово стали значно менш освоєними людиною.
Саме тому Народичі та їхні околиці цікаві для тих, хто хоче побачити північне Полісся не через великі туристичні комплекси, а через його природу, історію та наслідки Чорнобильської катастрофи.

Народичі на річці Уж
Через селище протікає Уж — одна з найбільших річок півночі Житомирщини. Річка проходить через значну частину Коростенського району та далі впадає в Прип'ять.
Народичі розташовані серед лісів, луків та заболочених територій, характерних для Полісся. За межами населеного пункту ландшафт швидко змінюється: замість забудови починаються великі лісові масиви.
Особливого значення ця територія набула після створення природного заповідника «Древлянський». Його площа перевищує 30 тисяч гектарів, а основними природними комплексами є ліси, болота, заплави та водні об'єкти.
Герб і прапор Народичів
Народичі мають власну символіку — герб і прапор, які відображають історичні та природні особливості селища. Герб Народичів зображений на офіційній символіці населеного пункту, а його мотиви повторюються на прапорі.

Історія Народичів
Народичі мають давню історію. Поселення розвивалося на території Полісся, через яку проходили місцеві торгові та транспортні шляхи.
До ХХ століття Народичі були типовим поліським містечком із торговельною та ремісничою функцією. Населення займалося землеробством, лісовими промислами, торгівлею та ремеслами.
Окремою сторінкою історії стала єврейська громада Народичів. До Другої світової війни євреї становили значну частину населення містечка. Під час нацистської окупації громада була знищена.
Після війни Народичі продовжили розвиватися як районний центр, однак найбільші зміни в історії населеного пункту відбулися вже після 1986 року.

пам'ятний знак першим механізаторам та працівникам Народицької машинно-тракторної станції (МТС). На постаменті встановлено радянський колісний трактор «Універсал-2» (У-2) на металевих колесах із ґрунтозачепами
Народичі після Чорнобильської катастрофи
26 квітня 1986 року аварія на Чорнобильській АЕС змінила життя всього північного Полісся.
Народицький район опинився серед територій, які зазнали радіоактивного забруднення. Частину жителів переселили в інші регіони, а десятки сіл поступово спорожніли.
На місці колишніх сіл сьогодні можна побачити ліси, зарослі дороги, залишки фундаментів та поодинокі дерева, які колись росли біля людських осель.
Ця особливість стала однією з головних рис Народиччини. Тут поруч існують сучасне селище, території колишніх поселень і великі природні масиви.
Народичі під час повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року Народицька громада однією з перших на Житомирщині опинилася під ударом російської армії. Російські війська зайшли з боку Білорусі, а прикордонні населені пункти громади почали обстрілювати вже в перші години повномасштабного вторгнення.
У перший день російські військові окупували кілька сіл громади. Серед них були Грезля, Давидки, Радча, Нова Радча та Стара Радча. У населених пунктах точилися обстріли, горіли будинки й господарські споруди. Під час відступу російські військові підривали мости та залишали після себе заміновані дороги, подвір'я і лісові ділянки.




Безпосередньо Народичі також зазнали ударів. У березні 2022 року після російського авіаудару виникла пожежа на території зерноскладу. В одному із сільськогосподарських підприємств після обстрілу згоріло близько 300 тонн посівного зерна. Обстріли громади здійснювалися, зокрема, з території Київщини та з повітря.
Після звільнення населених пунктів у квітні 2022 року громада ще тривалий час залишалася небезпечною через вибухонебезпечні предмети. Вибухотехніки ДСНС, поліції та військові розміновували дороги, городи, подвір'я та лісові території. Частину мостів російські війська знищили під час відступу — загалом у громаді йшлося про чотири підірвані переправи.
За даними Житомирської ОВА, загалом на початку повномасштабної війни були окуповані дев'ять населених пунктів Народицької громади. Після деокупації основними завданнями стали відновлення житла, доріг та іншої інфраструктури.
Війна стала ще однією важкою сторінкою в історії Народиччини після Чорнобильської катастрофи. Для громади це не лише зруйновані будинки та інфраструктура, а й заміновані території, втрачені населені пункти та необхідність відновлювати нормальне життя після окупації.

Народичі сьогодні
Сьогодні Народичі залишаються адміністративним центром Народицької громади. Селище розташоване на лівому березі Ужа, у місці впадіння в нього Жерева. Через Народичі проходять автомобільні дороги, що з'єднують північ Житомирщини з іншими районами області.
Після деокупації громади основним завданням стало не лише відновлення пошкоджених будинків, а й повернення нормального сполучення між населеними пунктами. Російські війська зруйнували чотири мости, які забезпечували зв'язок Народичів із селами громади та дорогами у напрямку Коростеня й Житомира. У 2023 році всі чотири переправи відновили.
Окремою проблемою залишається мінна небезпека. Після відступу російських військ вибухонебезпечні предмети знаходили на дорогах, подвір'ях та в лісах. У громаді проводили гуманітарне розмінування лісових територій, однак великі площі потребують тривалої роботи.
Для самого селища Народичі сьогодні характерне поєднання звичайного життя невеликого поліського населеного пункту з близькістю територій, які пережили окупацію та бойові дії. Навколо — ліси, Уж, колишні села та великі природні території.

Що подивитися в Народичах та околицях
Народичі не мають великої кількості туристичних об'єктів, зібраних в одному центрі. Їх варто розглядати як частину ширшого маршруту Народиччиною.
Насамперед це:
- річка Уж та її поліські береги;
- природний заповідник «Древлянський»;
- території колишніх сіл, які спорожніли після Чорнобильської катастрофи;
- історичні та меморіальні об'єкти Народицької громади;
- В'язівка з пам'яткою архітектури національного значення — церквою Різдва Пресвятої Богородиці, яка постраждала від російського обстрілу у 2022 році.
Саме В'язівка є однією з найпоказовіших локацій для розуміння новітньої історії Народиччини. Під час повномасштабного вторгнення російський обстріл пошкодив 150-річну церкву: будівля зазнала значних руйнувань, частково вціліла лише дзвіниця.
Ще одна деталь, яка показує, наскільки війна змінила цю територію, — 600-річний дуб у природному заповіднику «Древлянський». Під час окупації російські військові його спалили. Дерево мало статус пам'ятки природи та було огороджене.



Природний заповідник «Древлянський»
Народичі є своєрідними воротами до природного заповідника «Древлянський».
Заповідник створили у 2009 році для збереження природних комплексів Житомирського Полісся. Його територія охоплює понад 30,8 тисячі гектарів.
Тут збереглися великі лісові масиви, болота, луки та заплави річки Уж. Флора і фауна території включає багато рідкісних видів.
Але «Древлянський» не є звичайним парком для прогулянок. Це природний заповідник із суворим режимом охорони. Відвідування окремих територій можливе лише за погодженням та в супроводі працівників заповідника.
Народичі як частина маршруту Поліссям
Народичі цікаві не окремою «туристичною родзинкою», а цілим поєднанням природних та історичних шарів. Тут поруч знаходяться старе поліське селище, річка Уж, території, змінені Чорнобильською катастрофою, заповідні ліси та місця, які безпосередньо пережили російську окупацію у 2022 році.
Тому Народичі логічно включати до маршрутів північчю Житомирщини разом із Базаром, В'язівкою, територіями колишніх сіл та природним заповідником «Древлянський».
Для самостійних поїздок важливо враховувати, що частина території громади залишається пов'язаною з мінною небезпекою, а доступ до заповідних та інших спеціальних територій може мати окремі обмеження.